Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розлютитися — див. розлютовуватися … Український тлумачний словник
розлютитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
озвіріти — рі/ю, рі/єш, док. 1) Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. 2) Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. || Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі). 3) Утратити людську подобу, стати схожим на звіра … Український тлумачний словник
осатаніти — і/ю, і/єш, док., розм. До краю розізлитися, розлютитися … Український тлумачний словник
посатаніти — і/ю, і/єш, док., розм. Розлютитися, оскаженіти від люті … Український тлумачний словник
розлютіти — і/ю, і/єш, док., розм. Стати дуже лютим; розлютитися … Український тлумачний словник
розлючення — я, с. Дія і стан за знач. розлютити і розлютитися … Український тлумачний словник
сказитися — скажу/ся, ска/зишся, док. 1) Захворіти на сказ. || рідко. Стати психічно хворим; збожеволіти. 2) Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися. || Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.). •• Скази/сь (скази/вся… … Український тлумачний словник
лютувати — 1) (бути у стані граничного роздратування, гніву; дуже сердитися); лютитися, лютуватися, розлютовуватися, розлютуватися, розлючуватися, розлютитися, роз ятрюватися, роз ятритися, біснуватися, звіріти, скаженіти, шаленіти, шаліти, роз ярятися, роз … Словник синонімів української мови
оскаженіти — (стати нестямним, несамовитим від люті, гніву; до краю розлютитися), осатаніти, знавісніти … Словник синонімів української мови
